Конвенція ООН про права дитини

19.11.2009, 15:56

20 листопада людство відзначає 20-ту річницю прийняття Конвенції ООН про права дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

Цей документ охоплює весь комплекс міжнародних правових стандартів захисту і забезпечення благополуччя дітей. Конвенцію ратифікували практично всі країни світу.

Конвенція ООН про права дитини – це комплексна угода, яка зобов’язує держави, котрі її ратифікували, вжити заходів щодо забезпечення та захисту прав дітей. Її називають “Велика хартія вільностей для дітей”, світова конституція прав дитини.

Створення широких можливостей щодо захисту прав дітей передбачено ст. 3 Конвенції, яка проголошує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

           Класифікація прав дитини:

Права дитини можуть бути об’єднані у п’ять груп:

1.     Громадянські права

(право на ім’я та національність, право на самобутність, право на життя, принципи недискрімінації, право на захист від фізичного насильства та ін.)

2.     Політичні права

(свобода думки, свобода висловлювання, свобода зібрань, свобода переконань і віросповідання, вільний доступ до інформації).

3.     Економічні права

(держави-сторони повинні вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав дітей в т. ч. і економічних).

4.     Соціальні права

(право на освіту, право на охорону здоров’я, право на соціальне забезпечення).

5.     Культурні права

(право на відпочинок і дозвілля, залучення до гри та участі в культурному й мистецькому житті).

           Найважливішим аспектом Конвенції ООН про права дитини є визначення дитини як людської істоти віком до 18 років, при цьому кожна дитина незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, майнового стану, стану здоров’я та народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин має рівні права з усіма іншими дітьми.

           Відповідно до положень Конвенції держави зобов’язані поважати права та обов’язки батьків (опікунів), щоб ті належним чином спрямовували зусилля на реалізацію дітьми їхніх прав. Наголошується, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини, а держава зобов’язана надавати їм необхідну допомогу у виконанні своїх обов’язків стосовно дітей.

           Ряд статей Конвенції спрямовані на боротьбу проти використання праці дітей, на захист дітей від економічної експлуатації, виконання будь-якої роботи, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному та соціальному розвиткові. Ст. 34 вимагає захисту дітей від сексуальної експлуатації, а ст. 35 – від викрадення дітей, торгівлі ними. У документі спеціально виділені питання захисту прав дітей у разі вчинення злочину, запобігання вживанню наркотичних засобів та ін.

           Конвенція закріплює нове сприйняття дітей. Дитина визначається тут як суб’єкт права, здатний формулювати й висловлювати думки, брати участь в ухваленні рішень і впливати на події, бути партнером у процесах соціальних перетворень і побудові демократії.

           Конвенція ООН про права дитини, будучи ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 р., для нашої країни набула чинності з 27 вересня 1991 р. Її виконання контролюється ст. 9 Конституції України, де визначено, що чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких затверджено Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Держави-сторони не мають права змінювати законодавство або ухвалювати нові закони, якщо це суперечить даній Конвенції.