Особливе сонце дорослого життя

21.06.2008, 15:56

«Рано-вранці 21 червня наше місто виглядало досить дивно: на мостах та шляхопроводах великі групи святково вдягнених людей, повернувшись обличчям на схід, застигли в очікуванні чогось урочисто-особливого. Одні посміхаються, на обличчях інших — деяка розгубленість і легкий смуток, треті обіймаються і щось гаряче один одному обіцяють».

Такими словами можна було б розпочати велику повість чи навіть роман про початок життєвого шляху цілого покоління. Та, власне, саме життя, взявши до рук магічне перо, вже написало перші рядки на чистому аркуші долі кожного, хто, можливо, вперше в житті зустрічав схід сонця. Учора вони востаннє були учнями, єдиним нероздільним організмом на власному випускному вечорі, а сьогодні несподівано стали дорослими людьми з індивідуальними планами на майбутнє, по-різному амбіційними і далекосяжними.

За день, а точніше, за ніч до цього, в усіх школах нашого району було і весело, і сумно. Вишукані сукні випускниць, незліченні букети квітів у руках вчителів, сльози радості в очах батьків… Усі ці незмінні атрибути з року в рік означають одне — молода сила вливається в організм нашого суспільства, молодий дух наповнює його легені і дає можливість дихати повніше, глибше, продуктивніше. Вчорашні діти переступили перший життєвий рубіж, підвели першу важливу риску під прожитим і опинилися на великому роздоріжжі, де у кожного буде свій шлях.

Хотілося б, щоб він був рівним і широким, щоб вчителі з гордістю промовляли імена своїх учнів, а батьки раділи їхній щасливій долі. Щоб отримані атестати стали перепусткою у довге, сповнене величних здобутків професійне життя.

Вони ще обов'язково зустрінуться, і хоча це будуть вже нові люди — зі своїми радостями й болями, першими здобутками й невдачами — чуття єдиної родини не покине їх ніколи, бо так вже влаштована людина, що скрізь, де вона буває, залишається частинка її серця, її душі.